«Вальдорф»

Характеристика найсуттєвіших ознак

вальдорфської педагогіки

Наявність цих характеристик є підставою для отримання школою назви «Вальдорфська»

Вступ

Вальдорфська педагогіка є фундаментом роботи дитячих садків та шкіл у всьому світі, які носять ім’я вальдорфських, штайнерівських або вільних шкіл (дитячих садків). Незалежно від імені та багатого культурного розмаїття, всі вони об’єднані певними суттєвими ознаками, які будуть наведені нижче. Школи або дитячі садки, які не виявляють цих ознак, не належать до всесвітнього вальдорфського руху.

Лейтмотиви вальдорфської педагогіки

Основою вальдорфської педагогіки є людинознавство й психологія розвитку, які були представлені Рудольфом Штайнером (1861–1925) у його циклі «Загальне людинознавство» (1919). З того часу були поглиблені погляди, які стосуються фізіології та психології розвитку, а також розроблені методики та дидактики різних предметів. Вони належать до основ вальдорфської педагогіки.

Це педагогіка, яка в центрі уваги ставить сутність дитини й розвиток індивідуального потенціалу кожної дитини. Вона враховує культурне розмаїття та підпорядкована загальнолюдським етичним принципам (див. «Загальну декларацію прав людини» від 10 грудня 1948 року, «Конвенцію ООН про права дитини» від 20 листопада 1989 року, «Конвенцію ООН про права інвалідів» від 13 грудня 2006 року).

Вона є основою різноманітних навчальних, виховних та освітніх організацій (наприклад, дошкільних закладів, шкіл, закладів професійної освіти, спеціальних шкіл тощо.).

Вихователі та вчителі потребують вальдорфської педагогічної освіти й відчувають необхідність у відповідному самовихованні, а також у безперервному професійному розвитку.

Відповідною правовою формою для шкіл, дитячих садків та інших освітніх закладів є вільне представництво, тобто незалежна організація, що утворюється за активної участі всіх залучених до виховного процесу осіб.

Найважливіші ознаки виховання в ранньому віці, вальдорфських дитячих садків і вальдорфських шкіл

Протягом перших 7 років відбувається здоровий розвиток дитини через створення атмосфери, наповненої любов’ю, теплом і супроводом, що викликає радість, подив та благоговіння. Найважливішим аспектом у роботі з маленькою дитиною є внутрішня сила вихователя володіти собою, що є прикладом для дитячого наслідування. Тому така робота вимагає безперервного самовиховання. У вальдорфських дитячих садках, групах та інших формах виховання для дошкільнят у ранньому віці закладаються основи для тілесного здоров’я й вітальності, для розвитку здатності дивуватися й цікавитися світом, для внутрішньої готовності навчатися і пізнавати світ через власні переживання, для здатності спілкуватися як для фізичного, емоційного та інтелектуального розвитку, так і для духовного , що має відбуватися протягом усього життя.

У основі виховання та навчання в школі лежить зміст навчального вальдорфського плану, в рамках якого описані основні імпульси для індивідуальної розробки вчителем своїх занять. Планування уроку виходить з вищеназваних основних мотивів. Кожен вчитель несе особисту відповідальність за свої уроки перед собою та перед громадою.

Вальдорфська школа є цілісною та інклюзивною шкільною моделлю від дошкільного періоду до кінця шкільного періоду. Її навчальний план узгоджується між різними класами та предметами й пропонує для кожної дитини багатовимірні та відповідні віку й етапам розвитку дітей, підлітків конкретизовані можливості.

Зокрема, ці можливості включають у себе: отримання знань, культурну компетенцію, соціальні та емоційні здібності, а також різні практичні навички й художні вміння (див. також «концепцію множинного інтелекту», «multiple intelligences»).

Мета вчителя — стати митцем виховання так, щоб урок робив учня інтелектуально творчим, соціально відповідальним та спроможним до дій. Найсуттєвішою передумовою для цього є самовиховання вчителя, постійний процес у власній професійній освіті, що відбувається за допомогою підвищення своєї кваліфікації.

Як правило, один вчитель супроводжує клас протягом перших 6-8 років у якості класного вчителя. Предметні вчителі та куратори, особливо в старших класах, потребують не лише педагогічної вальдорфської освіти, а й відповідної фахової або наукової кваліфікації.

Методико-дидактичні принципи

Методи виховання та навчання відрізняються згідно з віком дітей. Тобто вся діяльність відбувається в залежності від обумовлених віком потреб розвитку. У перші три роки життя діяльність більше спрямована на волю через образні ігри, з часом у дитини зростає потреба у пізнавальній активності при переході від дитячого садка до школи.

Маленька дитина наслідує й виховується через зразок та приклад. Для виховання у ранньому віці суттєвими ознаками є вільна, не керована гра, а також рухливий та реальний чуттєвий досвід. Вихователь піклується, насамперед про ритмічну побудову дня, тижня, пори року, про здоровий фізичний і психічний розвиток дитини, чим закладає основу для так званої «життєвої стійкості».

Дитина шкільного віку навчається в учителя, який має в своєму розпорядженні велику кількість методів, який творчо формує свій урок і вводить дітей у різні сфери знань (через заняття епохами). Учитель, а особливо класний учитель, будує справжні стосунки зі своїми учнями (з тими, хто відповідає за їхнє виховання) та проводить навчання у різних формах художньої побудови уроку, які відповідають  віковим особливостям. Навчальні вимоги внутрішньо диференціюються у відповідності до кожного учня, оскільки класний учитель самостійно формулює й реалізує навчальні цілі для конкретного діапазону розумових здібностей кожної дитини класу.

Молоді люди в старших класах завдяки викладанню повинні мати змогу критично й аналітично підходити до змісту цього викладання, а також досягти самостійної здатності судження, яка виявляється через постійно зростаюче самостійне опрацювання навчального матеріалу. Окрім цього, навчання в школі розвиває самосвідомість, особисту відповідальність, активний інтерес і моральне ставлення до світу. У старших класах пропонуються здебільшого індивідуалізовані шляхи навчання. Завдяки збереженню класної спільноти закріплюється соціальна компетенція.

Для вальдорфської школи, зокрема, характерні наступні ознаки:

  • Дошкільне виховання без академічних вимог.
  • Як правило, один вчитель супроводжує перші 6-8 класів у якості класного вчителя.
  • Заняття евритмією.
  • Епохальні уроки, предметні уроки та інші форми занять.
  • Навчання іноземних мов з перших класів.
  • Навчальні плани, які, наскільки це можливо, створені на психолого-гігієнічних засадах.
  • Єдність класу зберігається незалежно від індивідуальної успішності учнів.
  • Жодних виключно кількісних оцінювань і тестів заради тестів.
  • Характеристики, де одночасно є й словесне оцінювання наявних досягнень дитини, перш за все відображають розвиток учня й дають поштовх для подальшої роботи.
  • Педагогічне поводження з питаннями дисципліни.
  • Заходи, які спрямовані на формування спільноти, єдності, такі як щомісячні та річні свята, екскурсії, практики, театральні вистави тощо.
  • Конфесійні релігійні заняття можуть проводитися за бажанням батьків. У інших випадках школи можуть пропонувати самостійні неконфесійні заняття з релігії.

Оцінювання викладання

Вихователі й учителі беруть участь у власній (внутрішній) та зовнішній атестації. Це є необхідністю, оскільки надається перевага викладанню, яке вчитель сам будує та за яке відповідає.

Організація вальдорфських шкіл і вальдорфських дитячих садків

Вальдорфський дитячий садок або школа управляється в педагогічній сфері відповідною колегією.

В економічній і правовій сферах дитячі садки й школи управляються в правових рамках відповідної організації спільно з батьками й вчителями. Форми й структури залежать зокрема від людей, що беруть участь у житті цієї організації, культурних умов і наявних правових можливостей.

Така форма самоврядування у вальдорфських дитячих садках і школах може включати делегування на визначений час окремим особам або/і невеликим групам певні задачі. У самоврядуванні можливі різні форми організації.

Концентрації функцій управління дитячим садком або школою однією персоною потрібно уникати принаймні стосовно внутрішнього (педагогічного) ведення школи.

Спільна робота

Кожний колега зобов’язується брати участь у щотижневій спільній педагогічній конференції. Вона є педагогічним органом управління школою або дитячим садком і охоплює роботу над основами людинознавства, педагогіки, педагогічними питання, обговоренням дітей, організаторськими завданнями розбудови школи та управління нею в спільній роботі, яка є погодженою з іншими органами.

Учительська конференція є місцем для самоосвіти, а також сприйняття, обговорення, навчання та народження імпульсів для школи, що є одночасно розвитком свідомості відносно цілого.

Поряд зі спільною роботою на конференціях власної школи підтримуються обмін досвідом і поглиблення освіти на національному та інтернаціональному рівнях. За це відповідальні Педагогічна секція при Гетеанумі та її відділення в країнах у співпраці з національними вальдорфськими асоціаціями.

У Педагогічній секції знаходиться також коло, відповідальне за визнання шкіл та дитячих садків як вальдорфських. Право носити таке ім’я присуджується після відповідного визнання. Цю задачу можна делегувати національному органу.

Визнані вальдорфські школи перераховані в списку шкіл, який видається Союзом вільних вальдорфських шкіл.

Затверджено Інтернаціональною конференцією вальдорфських / штайнерівських шкіл (Ґааґським колом).